Ковбаса з присмаком м`яса
ВЗАГАЛІ, менталітет українця — явище унікальне. В усьому світі впізнають нас за тим, як ретельно, акуратно і дорого ми одягнені. Бо одягатися абияк у нас вважається непристойно, навіть якщо рівень доходу — невисокий. Але чому, будучи такими вимогливими до одягу, ми рідко замислюємося над тим, що потрапляє всередину нашого організму, поступово отруюючи його?
— У вас є риба без костей?
— Ні, але є ковбаса без м’яса.
— У вас є риба без костей?
— Ні, але є ковбаса без м’яса.
Цей анекдот став бувальщиною, що викликає сумну посмішку.
І хоча сучасні ковбасні полиці магазинів — мрія пересічного радянського громадянина, — смак та якість багатьох ковбас тих часів — лише приємний спогад. Зізнаюся, що раніше обирала ковбасу за назвою, зовнішнім виглядом та ціною. До вивчення складу продукції на етикетках справа не доходила. Однак зацікавитися цим питанням мене змусив випадок. Якось дорогою з роботи я заскочила в найближчий магазин, аби купити що-небудь на бутерброд. Продавець люб’язно запропонувала варену ковбасу по 35 гривень за кілограм:
Це «ГОСТівська» ковбаса за акційною ціною. Беріть — не пошкодуєте!
— А чому така дешева?
Жінка знизала плечима. Подумавши, що виробник недорого продає високоякісну продукцію в рекламних цілях, щоб розширити коло постійних покупців, я придбала її. На жаль, мої сподівання не виправдалися. Куплена ковбаса не лише м’ясом не пахла, а на сковорідці почала стріляти і видавати неприємний запах. А потім з неї взагалі лишився «пшик» — вона просто «випарувалася». Інший шматок я віддала сусідському коту, однак він не захотів її їсти.
Отак я «повелася» на ковбасу, яка нібито була виготовлена згідно з державним стандартом. Проте на сьогоднішній день м’ясокомбінати, приватні виробники самі визначають технічні умови виробництва, використовуючи для смаку всілякі замінники м’яса, а для кольору — барвники.
— У вареній ковбасі справжнього м’яса буває до десяти відсотків, а решта — це емульсія, трохи борошна і крохмалю, чимало соєвого білка та смакових добавок, — зізналася якось мені технолог одного з підприємств, що спеціалізується на виробництві м’ясних і ковбасних виробів.
Співрозмовниця навіть намагалася роз’яснити, що таке емульсія, назвавши кілька інгредієнтів, поміж яких були шкіра тварин, субпродукти та відходи виробництва. Які конкретно замінники м’яса використовує, головний технолог не розповіла, мовляв, кладемо в продукт все, що потрібно. Але виявляється, навіть якщо в ковбасу не поклали ніяких шкідливих інгредієнтів, саме м’ясо може бути теж небезпечним для здоров’я. Навіть якщо на ковбасі написано, що вона вироблена, наприклад, у Житомирі, насправді м’ясо для неї могло приїхати з іншого краю світу — свинина з Китаю, буйволятина з Аргентини, кенгурятина з Австралії. Чим вони там годують своїх тварин, призначених для експорту в Україну, невідомо…
Сьогодні головна мета виробників — придумати таку ковбасу, щоб була дешевою і щоб усім подобалася. Як пожартував один мій знайомий, якщо судити по вмісту яловичої ковбаси, то виходить, що корова — не тварина, а рослина. А потім, натякаючи на безвідходне виробництво, поставив мені запитання: «А де останнім часом поділися скотомогильники? Адже раніше вони були біля чи не кожного села!».
Тепер ковбасу називають найзагадковішим продуктом харчового ринку, бо визначити склад фаршу до снаги лише потужній лабораторії. Старші люди кажуть, що ковбасу не виготовляють, а «хімічать». Візьмемо, наприклад, «Лікарську».
Рецепт і технологія виробництва цієї легендарної ковбаси були розроблені в далекому 1936 році. З моменту «народження» і аж до кінця 1950-их вони не змінювалися. Скажімо, для виготовлення 100 кг ковбаси потрібно було 75 кг яловичини, 20 кг свинини та 5 кг спецій. Радикальні «покращення» рецепту почалися з середини сімдесятих, коли у м’ясний фарш дозволили додавати до 2% крохмалю чи борошна, потім у хід пішла соя, а згодом прийшла черга каррагену (він же — ірландський мох). Однак минуло кілька десятків років і вже можна сказати, що туалетний папір у ковбасі — не найстрашніший інгредієнт. Але його вже давно не кладуть — завелика розкіш.
Цікаво, що навіть дорогі ковбаси вищого гатунку теж не на всі сто відсотків складаються з м’яса. Щоб взяти грошей більше з покупця, а м’яса продати менше, в ковбасу додають…- воду. Так продукт стає важчим і ніби соковитішим…
Це підтверджують і дослідження зразків продукції, відібраної інспекторами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області у закладах торгівлі регіону, проведені в акредитованій за міжнародними стандартами випробувальній лабораторії ДП «Житомирстандартметрологія». Вони показали, що виробники свідомо вдаються до обману споживачів, завищуючи вологість у ковбасах. Крім того, вони не дуже переймаються здоров’ям покупців своєї продукції — вміст і мікробного числа, і бактерій групи кишкової палички в їх ковбасних виробах перевищував усі допустимі норми… За словами начальника випробувальної лабораторії ДП «Житомирстандартметрологія» Надії Журавської, практично кожен третій перевірений зразок ковбас «грішив» завищеним вмістом масової частки вологи. Зокрема, занадто «водянистими» виявилися і напівкопчені, і сирокопчені, і варено-копчені, і просто варені ковбаси. Серед «водянистих» ковбас опинилися: «Російський Преміум», «Лікарська», «Московська», «Сервелат», «Шинкова» та деякі інші. А недотримання мікробіологічних норм було виявлено у варених ковбасах «Теляча з вершками», «Дитяча» і «Шкільна». Варто зауважити, що всі ці ковбаси — вищого та першого сортів.
Голова Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Олександр Безсмертний на нещодавній пресконференції розповів журналістам, що звернувся в комітет, аби отримати дозвіл на розслідування дій недобросовісних виробників м’ясоковбасних виробів.
— Необхідно заборонити випускати таку продукцію або називати так, щоб це відповідало її внутрішньому складу, — зауважив Олександр Васильович. — Мене дивує, коли випускають ковбасу вартістю 20 — 30 грн. за кілограм, у той час коли кілограм м’яса коштує 60 грн. Такий продукт можна назвати, приміром, рулетом із додаванням м’яса чи, вибачте за каламбур, з присмаком м’яса, але не ковбасою.
Ковбасу «з присмаком м’яса», про яку згадував Олександр Безсмертний, почали робити навіть у гаражах за допомогою шприца і диму. Про яке дотримання санітарних норм може йти тоді мова? Наприклад, наприкінці минулого року працівники податкової міліції в одному з райцентрів ліквідували підпільний цех, який займався виробництвом ковбаси. Як з’ясувалося, цех належав мешканцю обласного центру. Спритний підприємець облаштував виробництво так, що воно працювало лише вночі у будівлі колишньої ферми. В антисанітарних умовах з вечора до ранку виготовляли ковбасу, яку потім реалізовували через торговельну мережу Житомира та області. Під час обшуку в підпільному цеху з холодильної камери було вилучено 18 тонн м’ясопродуктів, вартість яких податківці оцінюють у півмільйона гривень.
Не дивно, що один із високопосадовців, виступаючи по телебаченню, заявив, що «відмовився від ковбаси і сосисок» та перейшов на натуральні продукти, бо аналіз товарів, що продаються в Україні, показав: більшість із них абсолютно не відповідають стандартам якості. Однак «перейти» на натуральні продукти — задоволення не з дешевих і під силу лише багатіям та селянам, які ведуть підсобне господарство. Оскільки в більшості міських жителів своїх «хвостів» у хлівах не водиться, вони змушені йти на ринок, де щодня потрібно робити нелегкий вибір.
І хоча сучасні ковбасні полиці магазинів — мрія пересічного радянського громадянина, — смак та якість багатьох ковбас тих часів — лише приємний спогад. Зізнаюся, що раніше обирала ковбасу за назвою, зовнішнім виглядом та ціною. До вивчення складу продукції на етикетках справа не доходила. Однак зацікавитися цим питанням мене змусив випадок. Якось дорогою з роботи я заскочила в найближчий магазин, аби купити що-небудь на бутерброд. Продавець люб’язно запропонувала варену ковбасу по 35 гривень за кілограм:
Це «ГОСТівська» ковбаса за акційною ціною. Беріть — не пошкодуєте!
— А чому така дешева?
Жінка знизала плечима. Подумавши, що виробник недорого продає високоякісну продукцію в рекламних цілях, щоб розширити коло постійних покупців, я придбала її. На жаль, мої сподівання не виправдалися. Куплена ковбаса не лише м’ясом не пахла, а на сковорідці почала стріляти і видавати неприємний запах. А потім з неї взагалі лишився «пшик» — вона просто «випарувалася». Інший шматок я віддала сусідському коту, однак він не захотів її їсти.
Отак я «повелася» на ковбасу, яка нібито була виготовлена згідно з державним стандартом. Проте на сьогоднішній день м’ясокомбінати, приватні виробники самі визначають технічні умови виробництва, використовуючи для смаку всілякі замінники м’яса, а для кольору — барвники.
— У вареній ковбасі справжнього м’яса буває до десяти відсотків, а решта — це емульсія, трохи борошна і крохмалю, чимало соєвого білка та смакових добавок, — зізналася якось мені технолог одного з підприємств, що спеціалізується на виробництві м’ясних і ковбасних виробів.
Співрозмовниця навіть намагалася роз’яснити, що таке емульсія, назвавши кілька інгредієнтів, поміж яких були шкіра тварин, субпродукти та відходи виробництва. Які конкретно замінники м’яса використовує, головний технолог не розповіла, мовляв, кладемо в продукт все, що потрібно. Але виявляється, навіть якщо в ковбасу не поклали ніяких шкідливих інгредієнтів, саме м’ясо може бути теж небезпечним для здоров’я. Навіть якщо на ковбасі написано, що вона вироблена, наприклад, у Житомирі, насправді м’ясо для неї могло приїхати з іншого краю світу — свинина з Китаю, буйволятина з Аргентини, кенгурятина з Австралії. Чим вони там годують своїх тварин, призначених для експорту в Україну, невідомо…
Сьогодні головна мета виробників — придумати таку ковбасу, щоб була дешевою і щоб усім подобалася. Як пожартував один мій знайомий, якщо судити по вмісту яловичої ковбаси, то виходить, що корова — не тварина, а рослина. А потім, натякаючи на безвідходне виробництво, поставив мені запитання: «А де останнім часом поділися скотомогильники? Адже раніше вони були біля чи не кожного села!».
Тепер ковбасу називають найзагадковішим продуктом харчового ринку, бо визначити склад фаршу до снаги лише потужній лабораторії. Старші люди кажуть, що ковбасу не виготовляють, а «хімічать». Візьмемо, наприклад, «Лікарську».
Рецепт і технологія виробництва цієї легендарної ковбаси були розроблені в далекому 1936 році. З моменту «народження» і аж до кінця 1950-их вони не змінювалися. Скажімо, для виготовлення 100 кг ковбаси потрібно було 75 кг яловичини, 20 кг свинини та 5 кг спецій. Радикальні «покращення» рецепту почалися з середини сімдесятих, коли у м’ясний фарш дозволили додавати до 2% крохмалю чи борошна, потім у хід пішла соя, а згодом прийшла черга каррагену (він же — ірландський мох). Однак минуло кілька десятків років і вже можна сказати, що туалетний папір у ковбасі — не найстрашніший інгредієнт. Але його вже давно не кладуть — завелика розкіш.
Цікаво, що навіть дорогі ковбаси вищого гатунку теж не на всі сто відсотків складаються з м’яса. Щоб взяти грошей більше з покупця, а м’яса продати менше, в ковбасу додають…- воду. Так продукт стає важчим і ніби соковитішим…
Це підтверджують і дослідження зразків продукції, відібраної інспекторами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області у закладах торгівлі регіону, проведені в акредитованій за міжнародними стандартами випробувальній лабораторії ДП «Житомирстандартметрологія». Вони показали, що виробники свідомо вдаються до обману споживачів, завищуючи вологість у ковбасах. Крім того, вони не дуже переймаються здоров’ям покупців своєї продукції — вміст і мікробного числа, і бактерій групи кишкової палички в їх ковбасних виробах перевищував усі допустимі норми… За словами начальника випробувальної лабораторії ДП «Житомирстандартметрологія» Надії Журавської, практично кожен третій перевірений зразок ковбас «грішив» завищеним вмістом масової частки вологи. Зокрема, занадто «водянистими» виявилися і напівкопчені, і сирокопчені, і варено-копчені, і просто варені ковбаси. Серед «водянистих» ковбас опинилися: «Російський Преміум», «Лікарська», «Московська», «Сервелат», «Шинкова» та деякі інші. А недотримання мікробіологічних норм було виявлено у варених ковбасах «Теляча з вершками», «Дитяча» і «Шкільна». Варто зауважити, що всі ці ковбаси — вищого та першого сортів.
Голова Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Олександр Безсмертний на нещодавній пресконференції розповів журналістам, що звернувся в комітет, аби отримати дозвіл на розслідування дій недобросовісних виробників м’ясоковбасних виробів.
— Необхідно заборонити випускати таку продукцію або називати так, щоб це відповідало її внутрішньому складу, — зауважив Олександр Васильович. — Мене дивує, коли випускають ковбасу вартістю 20 — 30 грн. за кілограм, у той час коли кілограм м’яса коштує 60 грн. Такий продукт можна назвати, приміром, рулетом із додаванням м’яса чи, вибачте за каламбур, з присмаком м’яса, але не ковбасою.
Ковбасу «з присмаком м’яса», про яку згадував Олександр Безсмертний, почали робити навіть у гаражах за допомогою шприца і диму. Про яке дотримання санітарних норм може йти тоді мова? Наприклад, наприкінці минулого року працівники податкової міліції в одному з райцентрів ліквідували підпільний цех, який займався виробництвом ковбаси. Як з’ясувалося, цех належав мешканцю обласного центру. Спритний підприємець облаштував виробництво так, що воно працювало лише вночі у будівлі колишньої ферми. В антисанітарних умовах з вечора до ранку виготовляли ковбасу, яку потім реалізовували через торговельну мережу Житомира та області. Під час обшуку в підпільному цеху з холодильної камери було вилучено 18 тонн м’ясопродуктів, вартість яких податківці оцінюють у півмільйона гривень.
Не дивно, що один із високопосадовців, виступаючи по телебаченню, заявив, що «відмовився від ковбаси і сосисок» та перейшов на натуральні продукти, бо аналіз товарів, що продаються в Україні, показав: більшість із них абсолютно не відповідають стандартам якості. Однак «перейти» на натуральні продукти — задоволення не з дешевих і під силу лише багатіям та селянам, які ведуть підсобне господарство. Оскільки в більшості міських жителів своїх «хвостів» у хлівах не водиться, вони змушені йти на ринок, де щодня потрібно робити нелегкий вибір.
газета «Житомирщина» №23 від 1 березня 2013 року
Анна ДАНЮК-ЧЕРКАШИНА
Мал. Ярослава КАВУНА
Анна ДАНЮК-ЧЕРКАШИНА
Мал. Ярослава КАВУНА
«Без ГМО» — дурневі на радість?
Спеціалізовані лабораторії простоюють, а обіг трансгенної продукції залишається безконтрольним
Науковці досі не дійшли спільної думки щодо впливу генно-модифікованих продуктів на здоров`я людини. Тому нам залишається самим визначатись, чи споживати їх. От лише для цього потрібна об`єктивна і достовірна інформація про склад харчових товарів, що є одним із фундаментальних прав споживача.
Безпека чи її ілюзія?
На перший погляд, труднощів із отриманням інформації про вміст ГМО немає. Верховна Рада доповнила Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» відповідною вимогою, а прийнята ще у 2009 році постанова Кабміну регламентує порядок нанесення відомостей про вміст трансгенних складових на етикетках товарів. Зокрема, інформування про наявність у харчових товарах чи про використання для їх виробництва продукції із вмістом ГМО понад 0,9% є обов`язковим.
Після того, як маркування «Без ГМО» стало з`являтись на продуктах, що навіть теоретично не мають жодного стосунку до генної інженерії, МОЗ України наказом № 971 від 09.11.2010 року затвердило «Перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично-модифікованих організмів». До списку «підконтрольної» потрапила як продукція, що виробляється із сої, кукурудзи, рису і картоплі — сільгоспкультур, що найчастіше підлягають генним модифікаціям, так і пшениця, цикорій, цукровий буряк, кабачки, дині, томати, зерно ріпаку, льону, бавовни і навіть екзотична для України папайя.
Але чи гарантує маркування «Без ГМО» на пшеничних паляницях і булках чи вироблених із використанням продуктів сої ковбасах і кондитерських виробах відсутність у їх складі трансгенних компонентів? У державному підприємстві «Житомирстандартметрологія», де з жовтня 2009 року діє належним чином акредитована лабораторія молекулярно-генетичних досліджень, у відповідь на це запитання лише розводять руками.
У ролі «старшого брата» — виробник?
Нинішня ситуація із контролем якості харчових продуктів наочно засвідчує, як бездумне запозичення західноєвропейської практики перетворюється у знущання над здоровим глуздом. Адже свого часу законодавці, прагнучи захистити бізнес від «наїздів» контролюючих державних структур, проігнорували інтереси споживачів, якими є всі ми — громадяни України.
— Раніше план перевірок підприємств затверджувався заздалегідь на цілий рік, але сам візит наших фахівців на виробництво міг відбутись у будь-який час, — розповідає генеральний директор «Житомирстандартметрології» Владислава Хижняк. — Тепер про конкретний час перевірки слід повідомити за 10 днів до її проведення, що, можливо, виправдано при роботі з документами, але аж ніяк не при контролі за дотриманням норм якості, які мають забезпечуватись постійно.
Отож не дивно, що державних контролерів на виробництві зустрічає або зразковий порядок, або… замок на дверях, бо підприємство, мовляв, тимчасово зупинено через «об`єктивні причини», придумати які — не проблема.
Забезпечити достовірність і об`єктивність інформації про трансгенні складові мала б вимога про періодичний контроль за вмістом ГМО у харчових товарах, який повинні здійснювати… виробники. Причому навіть проміжок «періодичності» вони встановлюють самі, а тому він коливається від кварталу до… кількох років. За таких умов цілком закономірно, що лабораторія молекулярно-генетичних досліджень ДП «Житомирстандартметрологія», розрахована на проведення понад 2 тис. досліджень щорічно, нині фактично… простоює. Так, за 9 місяців ц. р. тут проведено лише… 442 аналізи.
Крім того, проби для досліджень відбирають не державні інспектори, а самі виробники. Отож лише їхнє чесне слово служить гарантією того, що доставлені ними зразки представляють масову продукцію, а не окрему «показову» партію чи навіть «відібрані» із купленого у супермаркеті товару іншого виробника.
До речі, за словами фахівців лабораторії, основними їхніми клієнтами нині є потужні харчові підприємства, які значну частину виробленої продукції експортують. Тому контроль за якістю вхідної сировини тут обов`язковий, що, однак, аж ніяк не гарантує, що генно-модифіковані продукти без належного інформування споживачів потім не потрапляють саме на наш ринок. Адже він найбільш привабливий, бо, на відміну від цивілізованих країн, у нас вартість значно дешевших ГМО-харчів нічим не відрізняється від ціни традиційних продуктів.
Чорний кіт у темній кімнаті
Чи варто настільки серйозно перейматись проблемою ГМО? Судячи з того, що навіть в імпортованому до України дитячому харчуванні виявляють сою, причому генно-модифіковану, таки варто. Не інакше, як наші торговельні партнери не гірше за нас обізнані зі станом контролю за оборотом ГМО-продукції на вітчизняних теренах, а тому не проти заробити на здоров`ї майбутніх поколінь українців.
Тим часом на Заході, не тероризуючи виробників зайвими перевірками, напрочуд жорстко контролюють якість товарів у торговельних мережах. При виявленні відхилень від нормативних вимог візит перевіряльників на підприємство-виробник неминучий. Як і вагомі фінансові санкції у разі підтвердження його вини. Що, до речі, не лише дисциплінує бізнес, а й знімає проблему фінансування контролю.
У нас же ситуація нагадує змальовану в анекдоті, де один працівник викопує ямки у грунті, а інший їх відразу засипає, бо не прийшов третій, який мав би саджати у лунки деревця. Так і наші «мудреці» із попередніх урядів, захистивши інтереси підприємницьких структур, чомусь «забули» про законні права 47 мільйонів вітчизняних споживачів. Тепер їм самим доводиться, образно кажучи, ловити чорного кота у темній кімнаті без найменшого шансу на успіх. Тимчасом як позначка «Без ГМО» аж ніяк не гарантує безпечності продуктів, а мережа спеціалізованих лабораторій залишається незадіяною…
Науковці досі не дійшли спільної думки щодо впливу генно-модифікованих продуктів на здоров`я людини. Тому нам залишається самим визначатись, чи споживати їх. От лише для цього потрібна об`єктивна і достовірна інформація про склад харчових товарів, що є одним із фундаментальних прав споживача.
Безпека чи її ілюзія?
На перший погляд, труднощів із отриманням інформації про вміст ГМО немає. Верховна Рада доповнила Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» відповідною вимогою, а прийнята ще у 2009 році постанова Кабміну регламентує порядок нанесення відомостей про вміст трансгенних складових на етикетках товарів. Зокрема, інформування про наявність у харчових товарах чи про використання для їх виробництва продукції із вмістом ГМО понад 0,9% є обов`язковим.
Після того, як маркування «Без ГМО» стало з`являтись на продуктах, що навіть теоретично не мають жодного стосунку до генної інженерії, МОЗ України наказом № 971 від 09.11.2010 року затвердило «Перелік харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично-модифікованих організмів». До списку «підконтрольної» потрапила як продукція, що виробляється із сої, кукурудзи, рису і картоплі — сільгоспкультур, що найчастіше підлягають генним модифікаціям, так і пшениця, цикорій, цукровий буряк, кабачки, дині, томати, зерно ріпаку, льону, бавовни і навіть екзотична для України папайя.
Але чи гарантує маркування «Без ГМО» на пшеничних паляницях і булках чи вироблених із використанням продуктів сої ковбасах і кондитерських виробах відсутність у їх складі трансгенних компонентів? У державному підприємстві «Житомирстандартметрологія», де з жовтня 2009 року діє належним чином акредитована лабораторія молекулярно-генетичних досліджень, у відповідь на це запитання лише розводять руками.
У ролі «старшого брата» — виробник?
Нинішня ситуація із контролем якості харчових продуктів наочно засвідчує, як бездумне запозичення західноєвропейської практики перетворюється у знущання над здоровим глуздом. Адже свого часу законодавці, прагнучи захистити бізнес від «наїздів» контролюючих державних структур, проігнорували інтереси споживачів, якими є всі ми — громадяни України.
— Раніше план перевірок підприємств затверджувався заздалегідь на цілий рік, але сам візит наших фахівців на виробництво міг відбутись у будь-який час, — розповідає генеральний директор «Житомирстандартметрології» Владислава Хижняк. — Тепер про конкретний час перевірки слід повідомити за 10 днів до її проведення, що, можливо, виправдано при роботі з документами, але аж ніяк не при контролі за дотриманням норм якості, які мають забезпечуватись постійно.
Отож не дивно, що державних контролерів на виробництві зустрічає або зразковий порядок, або… замок на дверях, бо підприємство, мовляв, тимчасово зупинено через «об`єктивні причини», придумати які — не проблема.
Забезпечити достовірність і об`єктивність інформації про трансгенні складові мала б вимога про періодичний контроль за вмістом ГМО у харчових товарах, який повинні здійснювати… виробники. Причому навіть проміжок «періодичності» вони встановлюють самі, а тому він коливається від кварталу до… кількох років. За таких умов цілком закономірно, що лабораторія молекулярно-генетичних досліджень ДП «Житомирстандартметрологія», розрахована на проведення понад 2 тис. досліджень щорічно, нині фактично… простоює. Так, за 9 місяців ц. р. тут проведено лише… 442 аналізи.
Крім того, проби для досліджень відбирають не державні інспектори, а самі виробники. Отож лише їхнє чесне слово служить гарантією того, що доставлені ними зразки представляють масову продукцію, а не окрему «показову» партію чи навіть «відібрані» із купленого у супермаркеті товару іншого виробника.
До речі, за словами фахівців лабораторії, основними їхніми клієнтами нині є потужні харчові підприємства, які значну частину виробленої продукції експортують. Тому контроль за якістю вхідної сировини тут обов`язковий, що, однак, аж ніяк не гарантує, що генно-модифіковані продукти без належного інформування споживачів потім не потрапляють саме на наш ринок. Адже він найбільш привабливий, бо, на відміну від цивілізованих країн, у нас вартість значно дешевших ГМО-харчів нічим не відрізняється від ціни традиційних продуктів.
Чорний кіт у темній кімнаті
Чи варто настільки серйозно перейматись проблемою ГМО? Судячи з того, що навіть в імпортованому до України дитячому харчуванні виявляють сою, причому генно-модифіковану, таки варто. Не інакше, як наші торговельні партнери не гірше за нас обізнані зі станом контролю за оборотом ГМО-продукції на вітчизняних теренах, а тому не проти заробити на здоров`ї майбутніх поколінь українців.
Тим часом на Заході, не тероризуючи виробників зайвими перевірками, напрочуд жорстко контролюють якість товарів у торговельних мережах. При виявленні відхилень від нормативних вимог візит перевіряльників на підприємство-виробник неминучий. Як і вагомі фінансові санкції у разі підтвердження його вини. Що, до речі, не лише дисциплінує бізнес, а й знімає проблему фінансування контролю.
У нас же ситуація нагадує змальовану в анекдоті, де один працівник викопує ямки у грунті, а інший їх відразу засипає, бо не прийшов третій, який мав би саджати у лунки деревця. Так і наші «мудреці» із попередніх урядів, захистивши інтереси підприємницьких структур, чомусь «забули» про законні права 47 мільйонів вітчизняних споживачів. Тепер їм самим доводиться, образно кажучи, ловити чорного кота у темній кімнаті без найменшого шансу на успіх. Тимчасом як позначка «Без ГМО» аж ніяк не гарантує безпечності продуктів, а мережа спеціалізованих лабораторій залишається незадіяною…
газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр»
Віктор ШПАК, 29 жовтня 2011 р.
Віктор ШПАК, 29 жовтня 2011 р.
85 років на сторожі якості
Так уже співпало в часі, що саме в жовтні нинішнього року, крім суто професійних свят – Дня працівників стандартизації та метрології і Всесвітнього дня стандартів, державне підприємство «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Житомирстандартметрологія») відзначає свій 85-річний ювілей. Наша газета давно і тісно співпрацює з цим структурним підрозділом Держспоживстандарту, тож і цього разу ми не могли обійти увагою таку визначну дату в житті колективу і попросили генерального директора підприємства, заслуженого працівника промисловості України, члена-кореспондента Академії інженерних наук України П.І. Куценка трохи розповісти про свою організацію.
«Я безпомильно можу назвати найбільше досягнення нашого підприємства за всі роки його існування – це люди…»
- Найперше, Павле Івановичу, дозвольте привітати вас особисто і очолюваний вами колектив з 85-річним ювілеєм підприємства та побажати нових здобутків і всіляких гараздів. Не секрет, що ДП «Житомирстандартметрологія» підійшло до цього свята з вагомими результатами, вам по праву є чим гордитися.
- Дякую за гарні слова на нашу адресу. І звичайно ж не стану заперечувати очевидного: сьогодні ДП «Житомирстандартметрологія» – потужна структура, яка займає достойну нішу не лише в системі Держспоживстандарту, але й відіграє значну роль в економічному господарюванні області. Багато в чому ми були першими в Україні. Зокрема, першими в державі отримали атестат акредитації у Турецькій системі сертифікації TSE, по суті це було міжнародне визнання нашої компетентності, а для виробників ми, образно кажучи, прорубали «вікно в Європу», адже маркування TSE визнається майже в 50 країнах світу. Далі, багато років поспіль були єдиним в Україні акредитованим органом із сертифікації фарфоро-фаянсової і керамічної продукції та виробів із скла, ми й зараз виконуємо функції організаційно-методичного центру із сертифікації цієї продукції; наша лабораторія генетично-молекулярних досліджень ГМО, крім того що й досі єдина в області, стала сьомою з числа аналогічних випробувальних підрозділів України. Або візьмемо нашу лабораторію вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант. Подібних установ, за рівнем оснащення та спектром випробувань, всього кілька на всю Україну. А ще ми єдині в області надаємо на високому професійному рівні допомогу з питань постановки продукції на виробництво. Проводимо перевірку і реєстрацію технічних умов і змін до них, виготовляємо офіційні копії нормативних документів, маємо ж найбільший в області фонд актуалізованих НД, на базі підприємства працює обласна дегустаційна комісія, ми також забезпечуємо повіркою усі засоби вимірювальної техніки регіону. А ще ж, згідно делегованих повноважень, здійснюємо державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань та інших вимог, пов`язаних з якістю продукції.
Як бачите, навіть того, що я назвав вповні достатньо для законної гордості зробленим, але я безпомильно можу назвати найбільше досягнення нашого підприємства за всі роки його існування – це люди…
- Приємно чути від керівника таку високу оцінку свого колективу.
- І тут нема ніякого лукавства. Бо дійсно все, чого досягло підприємство за роки свого існування ми завдячуємо професіоналам високого класу, якими в усі часи славилася наша організація. У нас дуже чітко простежується спадковість поколінь, коли ветерани щедро діляться своїм досвідом з молодими спеціалістами. Я зараз, наприклад, з вдячністю згадую Скоробреху Віталія Нестеровича, який багато років очолював організацію і це з його рук я, так би мовити, прийняв директорський жезл. Можна назвати ще десятки імен колишніх працівників, які своїм умінням і талантом вносили посильну лепту в розвиток стандартизації, метрології та сертифікації в нашій області. На жаль, багатьох із них уже нема в живих, але ми свято бережемо пам`ять про цих чудових людей.
А взагалі колектив у нас дуже молодий. І навіть у кризові часи ми зуміли зберегти свій золотий фонд, жодної людини не скоротили, а навпаки прийняли на роботу кілька молодих фахівців.
«Прискіпливий аналіз допущених помилок може уберегти від їх повторення в майбутньому, вміння бачити перспективу – допомагає взагалі уникати промахів…»
- Воістину, хто хоче працювати знаходить можливості, хто не хоче – той шукає причини. Постійно ловлю себе на думці, що в сфері технічного регулювання ви знаходитесь буквально на вістрі часу, тонко вловлюєте потреби ринку і миттєво реагуєте на виклики доби.
Хай і маємо певні напрацювання, все ж сприймаю ваші слова, як аванс на майбутнє. Тому що ми просто не можемо собі дозволити розкоші зупинитися і почити на лаврах. Колись англійський історик Арнольд Тойнбі сказав, що всю історію можна виразити простою формулою: виклик і реакція. Виклик постає перед середовищем, а особистість, організація чи суспільство реагують на нього. Ті, хто реагують на виклик ефективно, роблять історію. Ті, хто не приймають виклик, стають історією.
Глобалізація, конкуренція та все зростаючі вимоги до якості дуже змінили правила гри на ринку. Наприклад, світова практика свідчить, що вирішити питання досягнення високих показників якості продукції без впровадження систем управління якістю неможливо. І в ДП «Житомирстандартметрологія» з 2002 року діє сертифікована система управління якістю на відповідність вимогам міжнародного стандарту ІSО 9001, що гарантує високий технічний рівень, доступність, об`єктивність і достовірність надання послуг.
Розумію, що ця інформація для читачів газети може бути дещо абстрактною, тому наведу кілька конкретніших прикладів наших практичних дій. Після аварії на ЧАЕС на Житомирщині, значні території якої опинилися в зоні радіоактивного забруднення, гостро постало питання повірки дозиметрів і радіометрів. На той час це був абсолютно новий напрям діяльності, адже раніше ніхто в регіоні таких робіт не виконував. Тож нам довелося спішно створювати спеціалізовану лабораторію вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант, закуповувати відповідне обладнання та навчати спеціалістів. У стислі строки випробувальний підрозділ було обладнано установками для повірки дозиметрів контролю навколишнього середовища за гама випромінюванням усіх типів; зразковими джерелами повірки гама-радіометрів для вимірювання питомої (об`ємної) активності радіонуклідів у забруднених пробах, зокрема, продуктах харчування і пробах природного середовища та сільськогосподарської продукції; зразковими джерелами повірки радіометрів по бета та альфа забрудненню тощо.
По суті було освоєно аж два нові напрямки діяльності – повірку приладів дозиметричного контролю, які нині здійснює спеціалізована лабораторія вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант та проведення випробувань гамабетаспектрометричним способом зразків продуктів харчування, продовольчої сировини і питної води на вміст радіонуклідів, а будівельних матеріалів і промислових виробів на вміст природних радіонуклідів (радій, торій, калій-40) – ці випробування проводить лабораторія випробувально-методичного центру підприємства. Зокрема, ця радіологічна лабораторія проводить понад 2000 випробувань щорічно. Проте ДП «Житомирстандартметрологія» не зупинилося на досягнутому і вже 2002 року у філії підприємства, що знаходиться в Коростені, місті віднесеному до ІІІ зони радіоактивного забруднення, було змонтовано установку для повірки дозиметричних приладів. Це дало змогу оперативно проводити повірку дозиметрів і радіометрів для всіх північних районів Житомирщини, що найбільше постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.
Така ж ситуація складалася і з роботами по сертифікації. Ще тільки-но зароджувався цей напрямок діяльності, абсолютно новий не лише для нас, а й для центральних органів, як ми знову ж таки в перших рядах з ентузіазмом, бо крім ентузіазму нічого в нас тоді ще не було, взялися освоювати цю цілину. Скажу відверто, було це дуже й дуже непросто. Адже потрібно було навчати людей, комп`ютеризовувати робочі місця, на ходу відпрацьовувати структуру, а найголовніше створювати власну випробувальну базу. Але я був не один, вдалося згуртувати команду однодумців, до нас прийшли люди з виробництва і вже за кілька років ми стали лідерами у цій сфері. Сьогодні, згідно галузі акредитації, ДП «Житомирстандартметрологія», як Орган із сертифікації проводить роботи з підтвердження відповідності продукції, послуг, систем управління безпечністю харчових продуктів і систем управління якістю по всьому переліку продукції та послуг. А нашими замовниками є не тільки найвідоміші вітчизняні виробники, але й понад 50 іноземних виробників маркують свою продукцію знаком відповідності з кодом 006, тобто ДП «Житомирстандартметрологія».
- Але ж у вас є й інші приклади ефективної роботи на випередження. Взяти хоча б лабораторію генетично-молекулярних досліджень ГМО.
Безумовно, є в нас гарні приклади. І ця лабораторія – яскрава демонстрація успіхів нашої організації. Вона – справжня наша гордість. Хоча б уже тому, що ми за власні кошти зуміли в такі скрутні кризові часи побудувати нове приміщення, неухильно дотримуючись при цьому спеціальних вимог, які висуваються до подібних будівель, оснастити його найсучаснішим випробувальним обладнанням, у стислі терміни підготовити спеціалістів й атестувати, згідно чинного законодавства. Вважаю, що це велике досягнення всього нашого колективу.
Взагалі, хочу окремо наголосити на тому, що ми завжди велику увагу приділяли зміцненню випробувальної бази. Не випадково ж наші випробувальні відділи акредитовані на технічну компетентність та незалежність у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 17025, за результатами міжнародних порівняльних випробувань входять у п`ятірку найкращих в Україні!
За замовленнями підприємств, виробників з усієї України, іноземних виробників випробувальні відділи проводять повний комплекс випробувань життєвого циклу продукції, в тому числі: визначення показників безпеки. Зокрема, в лабораторії хроматографії впроваджено сучасні методи визначення вмісту харчових домішок – підсолоджувачів, консервантів, барвників, що дає змогу не тільки визначити безпеку продуктів для харчування населення, а також виявляти фальсифіковану продукцію. Впроваджено також нові методи визначення вмісту шкідливих для здоров`я транс-ізомерів у жирі. Освоєно також методи визначання в молочній продукції – маслі, молоці згущенім, морозиві, сирах та інших молочних виробах – рослинних жирів з метою запобігання їх фальсифікації та недопущення придбання споживачами неякісної продукції…
- Павле Івановичу, складається дуже райдужна картина життєдіяльності очолюваної вами організації. Невже справді не було стратегічних, так би мовити, промахів за роки вашого директорства?
Справа не в тому. Певне, що були якісь прорахунки, недогляди. Але жодного разу вони не носили визначального характеру. Скажу так: прискіпливий аналіз допущених помилок може уберегти від їх повторення в майбутньому, вміння бачити перспективу – допомагає взагалі уникати промахів. Тому завжди в своїй діяльності ми намагалися працювати з огляду на майбутнє, враховуючи всі можливі ризики. І, повірте, це не пуста риторика, просто без таких далекоглядних підходів сьогодні не вижити жодному суб`єкту господарювання.
Візьмемо ту ж метрологію. Колись – це був основний і, до речі, єдиний вид діяльності нашої організації. Ваги, гирі, мірні кружки – і весь арсенал засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). Нині тільки в центрі маємо 11 обладнаних сучасних лабораторій з повірки ЗВТ, плюс три пересувні лабораторії. Також створено низку контрольно-повірочних пунктів для повірки ЗВТ при випуску їх з виробництва і ремонту, плюс до всього наші філії, оснащені відповідним обладнанням, охоплюють повірками практично всі віддалені райони області. Тож не дивно, що підприємство сьогодні забезпечує повіркою всі засоби вимірювальної техніки регіону. І нашим виробникам нема потреби везти свої прилади в Київ чи в інші обласні центри. Мало того, нами обладнано спеціальну переносну портативну установку для контролю метрологічних характеристик лічильників води на місці експлуатації. Гадаю, ця інформація буде дуже приємною для багатьох наших громадян, у квартирах яких встановлено лічильники.
І ніхто ж ніколи не спускав нам зверху директив і не давав вказівок як працювати, які види повірок освоювати. Просто саме життя диктувало свої вимоги і ми оперативно відгукувалися на ті виклики. Наведу кілька прикладів. Хоч лазерну медичну техніку в Україні масово почали використовувати давно, проте прилади, здатні перевірити точність їхньої роботи, появилися лише кілька років назад. І ми відразу ж придбали вимірювач потужності лазерного випромінювання. Чому такий поспіх? Річ у тому, що лазерні прилади з часом змінюють свої технічні характеристики в бік ослаблення потужності випромінювання. І в такому випадку лазерна процедура не принесе потрібного результату, а поміж тим пацієнти платять за неї чималі гроші.
Взагалі перевірці медичного обладнання ми приділяємо дуже велику увагу. Тільки останнім часом нами придбано установку для контролю вихідних параметрів дефібриляторів, приладів, що використовуються лікарями при зупинках роботи серця. Так ось, при невідповідних параметрах ці прилади просто шкодять здоров`ю людей. А ще останніми нашими надбаннями є міри частоти серцевих скорочень і вимірювач потужності частоти ультразвукових випромінювань терапевтичних апаратів…
«Звичайно ж нам є чим пишатися, але ми не уявляємо свого свята без наших замовників…»
- Ваші досягнення справді вражають і це особливо приємно чути в пору глобальної стагнації економіки. Але наша розмова добігає свого кінця, тож, що б ви хотіли побажати напередодні свят і своїм колегам, і всім тим, з ким працюєте?
Звичайно ж, хоч нам і є чим пишатися, але ми не уявляємо свого свята без наших замовників – промислових підприємств, організацій, приватних підприємців і навіть фізичних осіб з якими щоденно в тісній співпраці вирішуємо проблеми у всіх сферах нашої основної діяльності: стандартизації, метрології та сертифікації. Це тисячі й тисячі висококласних спеціалістів, грамотних фахівців своєї справи, які докладають максимум зусиль для забезпечення безперебійного виробництва добротної продукції або ж надання якісних послуг. Тому хочу сердечно привітати їх усіх з Днем працівників стандартизації та метрології і Всесвітнім днем стандартів, щиро подякувати за конструктивну співпрацю і побажати міцного здоров`я, нових досягнень, кипучої енергії й успіхів.
Дозвольте також запевнити, що ми й надалі високо триматимемо славну марку ДП «Житомирстандартметрологія» і робитимемо все від нас залежне для того, щоб наше життя ставало безпечнішим і якіснішим.
«Я безпомильно можу назвати найбільше досягнення нашого підприємства за всі роки його існування – це люди…»
- Найперше, Павле Івановичу, дозвольте привітати вас особисто і очолюваний вами колектив з 85-річним ювілеєм підприємства та побажати нових здобутків і всіляких гараздів. Не секрет, що ДП «Житомирстандартметрологія» підійшло до цього свята з вагомими результатами, вам по праву є чим гордитися.
- Дякую за гарні слова на нашу адресу. І звичайно ж не стану заперечувати очевидного: сьогодні ДП «Житомирстандартметрологія» – потужна структура, яка займає достойну нішу не лише в системі Держспоживстандарту, але й відіграє значну роль в економічному господарюванні області. Багато в чому ми були першими в Україні. Зокрема, першими в державі отримали атестат акредитації у Турецькій системі сертифікації TSE, по суті це було міжнародне визнання нашої компетентності, а для виробників ми, образно кажучи, прорубали «вікно в Європу», адже маркування TSE визнається майже в 50 країнах світу. Далі, багато років поспіль були єдиним в Україні акредитованим органом із сертифікації фарфоро-фаянсової і керамічної продукції та виробів із скла, ми й зараз виконуємо функції організаційно-методичного центру із сертифікації цієї продукції; наша лабораторія генетично-молекулярних досліджень ГМО, крім того що й досі єдина в області, стала сьомою з числа аналогічних випробувальних підрозділів України. Або візьмемо нашу лабораторію вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант. Подібних установ, за рівнем оснащення та спектром випробувань, всього кілька на всю Україну. А ще ми єдині в області надаємо на високому професійному рівні допомогу з питань постановки продукції на виробництво. Проводимо перевірку і реєстрацію технічних умов і змін до них, виготовляємо офіційні копії нормативних документів, маємо ж найбільший в області фонд актуалізованих НД, на базі підприємства працює обласна дегустаційна комісія, ми також забезпечуємо повіркою усі засоби вимірювальної техніки регіону. А ще ж, згідно делегованих повноважень, здійснюємо державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань та інших вимог, пов`язаних з якістю продукції.
Як бачите, навіть того, що я назвав вповні достатньо для законної гордості зробленим, але я безпомильно можу назвати найбільше досягнення нашого підприємства за всі роки його існування – це люди…
- Приємно чути від керівника таку високу оцінку свого колективу.
- І тут нема ніякого лукавства. Бо дійсно все, чого досягло підприємство за роки свого існування ми завдячуємо професіоналам високого класу, якими в усі часи славилася наша організація. У нас дуже чітко простежується спадковість поколінь, коли ветерани щедро діляться своїм досвідом з молодими спеціалістами. Я зараз, наприклад, з вдячністю згадую Скоробреху Віталія Нестеровича, який багато років очолював організацію і це з його рук я, так би мовити, прийняв директорський жезл. Можна назвати ще десятки імен колишніх працівників, які своїм умінням і талантом вносили посильну лепту в розвиток стандартизації, метрології та сертифікації в нашій області. На жаль, багатьох із них уже нема в живих, але ми свято бережемо пам`ять про цих чудових людей.
А взагалі колектив у нас дуже молодий. І навіть у кризові часи ми зуміли зберегти свій золотий фонд, жодної людини не скоротили, а навпаки прийняли на роботу кілька молодих фахівців.
«Прискіпливий аналіз допущених помилок може уберегти від їх повторення в майбутньому, вміння бачити перспективу – допомагає взагалі уникати промахів…»
- Воістину, хто хоче працювати знаходить можливості, хто не хоче – той шукає причини. Постійно ловлю себе на думці, що в сфері технічного регулювання ви знаходитесь буквально на вістрі часу, тонко вловлюєте потреби ринку і миттєво реагуєте на виклики доби.
Хай і маємо певні напрацювання, все ж сприймаю ваші слова, як аванс на майбутнє. Тому що ми просто не можемо собі дозволити розкоші зупинитися і почити на лаврах. Колись англійський історик Арнольд Тойнбі сказав, що всю історію можна виразити простою формулою: виклик і реакція. Виклик постає перед середовищем, а особистість, організація чи суспільство реагують на нього. Ті, хто реагують на виклик ефективно, роблять історію. Ті, хто не приймають виклик, стають історією.
Глобалізація, конкуренція та все зростаючі вимоги до якості дуже змінили правила гри на ринку. Наприклад, світова практика свідчить, що вирішити питання досягнення високих показників якості продукції без впровадження систем управління якістю неможливо. І в ДП «Житомирстандартметрологія» з 2002 року діє сертифікована система управління якістю на відповідність вимогам міжнародного стандарту ІSО 9001, що гарантує високий технічний рівень, доступність, об`єктивність і достовірність надання послуг.
Розумію, що ця інформація для читачів газети може бути дещо абстрактною, тому наведу кілька конкретніших прикладів наших практичних дій. Після аварії на ЧАЕС на Житомирщині, значні території якої опинилися в зоні радіоактивного забруднення, гостро постало питання повірки дозиметрів і радіометрів. На той час це був абсолютно новий напрям діяльності, адже раніше ніхто в регіоні таких робіт не виконував. Тож нам довелося спішно створювати спеціалізовану лабораторію вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант, закуповувати відповідне обладнання та навчати спеціалістів. У стислі строки випробувальний підрозділ було обладнано установками для повірки дозиметрів контролю навколишнього середовища за гама випромінюванням усіх типів; зразковими джерелами повірки гама-радіометрів для вимірювання питомої (об`ємної) активності радіонуклідів у забруднених пробах, зокрема, продуктах харчування і пробах природного середовища та сільськогосподарської продукції; зразковими джерелами повірки радіометрів по бета та альфа забрудненню тощо.
По суті було освоєно аж два нові напрямки діяльності – повірку приладів дозиметричного контролю, які нині здійснює спеціалізована лабораторія вимірювання характеристик іонізуючих випромінювань і ядерних констант та проведення випробувань гамабетаспектрометричним способом зразків продуктів харчування, продовольчої сировини і питної води на вміст радіонуклідів, а будівельних матеріалів і промислових виробів на вміст природних радіонуклідів (радій, торій, калій-40) – ці випробування проводить лабораторія випробувально-методичного центру підприємства. Зокрема, ця радіологічна лабораторія проводить понад 2000 випробувань щорічно. Проте ДП «Житомирстандартметрологія» не зупинилося на досягнутому і вже 2002 року у філії підприємства, що знаходиться в Коростені, місті віднесеному до ІІІ зони радіоактивного забруднення, було змонтовано установку для повірки дозиметричних приладів. Це дало змогу оперативно проводити повірку дозиметрів і радіометрів для всіх північних районів Житомирщини, що найбільше постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.
Така ж ситуація складалася і з роботами по сертифікації. Ще тільки-но зароджувався цей напрямок діяльності, абсолютно новий не лише для нас, а й для центральних органів, як ми знову ж таки в перших рядах з ентузіазмом, бо крім ентузіазму нічого в нас тоді ще не було, взялися освоювати цю цілину. Скажу відверто, було це дуже й дуже непросто. Адже потрібно було навчати людей, комп`ютеризовувати робочі місця, на ходу відпрацьовувати структуру, а найголовніше створювати власну випробувальну базу. Але я був не один, вдалося згуртувати команду однодумців, до нас прийшли люди з виробництва і вже за кілька років ми стали лідерами у цій сфері. Сьогодні, згідно галузі акредитації, ДП «Житомирстандартметрологія», як Орган із сертифікації проводить роботи з підтвердження відповідності продукції, послуг, систем управління безпечністю харчових продуктів і систем управління якістю по всьому переліку продукції та послуг. А нашими замовниками є не тільки найвідоміші вітчизняні виробники, але й понад 50 іноземних виробників маркують свою продукцію знаком відповідності з кодом 006, тобто ДП «Житомирстандартметрологія».
- Але ж у вас є й інші приклади ефективної роботи на випередження. Взяти хоча б лабораторію генетично-молекулярних досліджень ГМО.
Безумовно, є в нас гарні приклади. І ця лабораторія – яскрава демонстрація успіхів нашої організації. Вона – справжня наша гордість. Хоча б уже тому, що ми за власні кошти зуміли в такі скрутні кризові часи побудувати нове приміщення, неухильно дотримуючись при цьому спеціальних вимог, які висуваються до подібних будівель, оснастити його найсучаснішим випробувальним обладнанням, у стислі терміни підготовити спеціалістів й атестувати, згідно чинного законодавства. Вважаю, що це велике досягнення всього нашого колективу.
Взагалі, хочу окремо наголосити на тому, що ми завжди велику увагу приділяли зміцненню випробувальної бази. Не випадково ж наші випробувальні відділи акредитовані на технічну компетентність та незалежність у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 17025, за результатами міжнародних порівняльних випробувань входять у п`ятірку найкращих в Україні!
За замовленнями підприємств, виробників з усієї України, іноземних виробників випробувальні відділи проводять повний комплекс випробувань життєвого циклу продукції, в тому числі: визначення показників безпеки. Зокрема, в лабораторії хроматографії впроваджено сучасні методи визначення вмісту харчових домішок – підсолоджувачів, консервантів, барвників, що дає змогу не тільки визначити безпеку продуктів для харчування населення, а також виявляти фальсифіковану продукцію. Впроваджено також нові методи визначення вмісту шкідливих для здоров`я транс-ізомерів у жирі. Освоєно також методи визначання в молочній продукції – маслі, молоці згущенім, морозиві, сирах та інших молочних виробах – рослинних жирів з метою запобігання їх фальсифікації та недопущення придбання споживачами неякісної продукції…
- Павле Івановичу, складається дуже райдужна картина життєдіяльності очолюваної вами організації. Невже справді не було стратегічних, так би мовити, промахів за роки вашого директорства?
Справа не в тому. Певне, що були якісь прорахунки, недогляди. Але жодного разу вони не носили визначального характеру. Скажу так: прискіпливий аналіз допущених помилок може уберегти від їх повторення в майбутньому, вміння бачити перспективу – допомагає взагалі уникати промахів. Тому завжди в своїй діяльності ми намагалися працювати з огляду на майбутнє, враховуючи всі можливі ризики. І, повірте, це не пуста риторика, просто без таких далекоглядних підходів сьогодні не вижити жодному суб`єкту господарювання.
Візьмемо ту ж метрологію. Колись – це був основний і, до речі, єдиний вид діяльності нашої організації. Ваги, гирі, мірні кружки – і весь арсенал засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). Нині тільки в центрі маємо 11 обладнаних сучасних лабораторій з повірки ЗВТ, плюс три пересувні лабораторії. Також створено низку контрольно-повірочних пунктів для повірки ЗВТ при випуску їх з виробництва і ремонту, плюс до всього наші філії, оснащені відповідним обладнанням, охоплюють повірками практично всі віддалені райони області. Тож не дивно, що підприємство сьогодні забезпечує повіркою всі засоби вимірювальної техніки регіону. І нашим виробникам нема потреби везти свої прилади в Київ чи в інші обласні центри. Мало того, нами обладнано спеціальну переносну портативну установку для контролю метрологічних характеристик лічильників води на місці експлуатації. Гадаю, ця інформація буде дуже приємною для багатьох наших громадян, у квартирах яких встановлено лічильники.
І ніхто ж ніколи не спускав нам зверху директив і не давав вказівок як працювати, які види повірок освоювати. Просто саме життя диктувало свої вимоги і ми оперативно відгукувалися на ті виклики. Наведу кілька прикладів. Хоч лазерну медичну техніку в Україні масово почали використовувати давно, проте прилади, здатні перевірити точність їхньої роботи, появилися лише кілька років назад. І ми відразу ж придбали вимірювач потужності лазерного випромінювання. Чому такий поспіх? Річ у тому, що лазерні прилади з часом змінюють свої технічні характеристики в бік ослаблення потужності випромінювання. І в такому випадку лазерна процедура не принесе потрібного результату, а поміж тим пацієнти платять за неї чималі гроші.
Взагалі перевірці медичного обладнання ми приділяємо дуже велику увагу. Тільки останнім часом нами придбано установку для контролю вихідних параметрів дефібриляторів, приладів, що використовуються лікарями при зупинках роботи серця. Так ось, при невідповідних параметрах ці прилади просто шкодять здоров`ю людей. А ще останніми нашими надбаннями є міри частоти серцевих скорочень і вимірювач потужності частоти ультразвукових випромінювань терапевтичних апаратів…
«Звичайно ж нам є чим пишатися, але ми не уявляємо свого свята без наших замовників…»
- Ваші досягнення справді вражають і це особливо приємно чути в пору глобальної стагнації економіки. Але наша розмова добігає свого кінця, тож, що б ви хотіли побажати напередодні свят і своїм колегам, і всім тим, з ким працюєте?
Звичайно ж, хоч нам і є чим пишатися, але ми не уявляємо свого свята без наших замовників – промислових підприємств, організацій, приватних підприємців і навіть фізичних осіб з якими щоденно в тісній співпраці вирішуємо проблеми у всіх сферах нашої основної діяльності: стандартизації, метрології та сертифікації. Це тисячі й тисячі висококласних спеціалістів, грамотних фахівців своєї справи, які докладають максимум зусиль для забезпечення безперебійного виробництва добротної продукції або ж надання якісних послуг. Тому хочу сердечно привітати їх усіх з Днем працівників стандартизації та метрології і Всесвітнім днем стандартів, щиро подякувати за конструктивну співпрацю і побажати міцного здоров`я, нових досягнень, кипучої енергії й успіхів.
Дозвольте також запевнити, що ми й надалі високо триматимемо славну марку ДП «Житомирстандартметрологія» і робитимемо все від нас залежне для того, щоб наше життя ставало безпечнішим і якіснішим.
Сторінки 1 2 3